ВСТУП
Актуальність теми. Авіаційна галузь є одним із ключових секторів глобальної економіки, що забезпечує мобільність населення, розвиток міжнародної торгівлі, інтеграцію регіонів та формує стратегічні умови для економічного та соціального зростання держав. У контексті України, де цивільна авіація до 2022 року демонструвала стійку динаміку розвитку, питання ефективності державної політики та управління авіаційною галуззю набувають особливої значущості. Повномасштабна військова агресія російської федерації, закриття повітряного простору, руйнування інфраструктури та різке скорочення авіаперевезень актуалізували потребу у глибокому перегляді моделей управління, відновленні інституційної спроможності та пошуку оптимальних механізмів регулювання. Саме тому аналіз сучасного стану державного управління авіаційною сферою в Україні та вивчення зарубіжних підходів набули першочергового значення.
Вибір теми зумовлений також тим, що сучасний розвиток світової авіації характеризується швидкою зміною технологій, посиленням вимог до безпеки польотів, зростанням ролі цифровізації та необхідністю дотримання міжнародних стандартів ICAO, EASA та IATA. У таких умовах традиційні підходи до державного управління втрачають ефективність, а застосування передових міжнародних практик стає одним із ключових чинників конкурентоспроможності держав у глобальному авіаційному просторі. Однак у науковій літературі питання порівняння української моделі управління з моделями ЄС, США та Туреччини розкрите недостатньо, що потребує ґрунтовного дослідження в нових соціально-економічних і безпекових реаліях.
Актуальність теми підсилюється й тим, що Україна перебуває на етапі адаптації власного законодавства до стандартів Європейського Союзу та виконання Угоди про Спільний авіаційний простір. Це вимагає не лише формального узгодження правової бази, а й глибокого розуміння того, яким чином працюють ефективні моделі державного управління у провідних авіаційних державах та як їх можна інтегрувати в українські умови. Отже, дослідження державної політики у сфері авіації, її проблем, перспектив та інструментів модернізації є своєчасним і важливим як з наукової точки зору, так і для майбутньої практики управління авіаційною галуззю.
Стан дослідження проблеми. Питанням з’ясування сутності державного регулювання як комплексної наукової категорії та ролі державного регулювання як засобу впорядкування функціонування різних сфер суспільного життя присвятили свою увагу такі вчені, як В. Б. Авер’янов, О. М. Бандурка, О. І. Без палова, Ю. П. Бурило, Р. Я. Демків, О. В. Джафарова, А. Т. Комзюк, Г. О. Поліщук, В. І. Теремецький, С. Г. Третяк, О. М. Шашула, І. М. Шопіна та ін. Крім того, слід зазначити, що питання, пов’язані з формуванням та реалізацією державної політики в авіаційній галузі, знайшли своє висвітлення у працях таких на уковців, як О. М. Горбачева, Д. О. Демченко, В. М. Ковтуненко, М. І. Ніколаєнко, Т. І. Олешко, Е. В. Прушківська, О. М. Саркісова, А. Ф. Токарь, Т. Є. Шереметьєва, М. Р. Янківський та ін. Про те що стосується з’ясування ролі та значення державного регулювання як ефективного за собу забезпечення належного функціонування галузі авіаційного транспорту в Україні, то вказане питання, на жаль, не набуло свого належного опрацювання у працях учених адміністративістів.
Мета кваліфікаційної роботи ‒ дослідити систему державного управління авіаційною галуззю України, проаналізувати зарубіжний досвід регулювання авіаційної сфери та обґрунтувати напрями й інструменти вдосконалення державної політики України з урахуванням європейських стандартів і міжнародних вимог.
Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- розкрити сутність, цілі та принципи державного управління авіаційною галуззю;
- дослідити функції та механізми державного регулювання цивільної авіації;
- проаналізувати нормативно-правове забезпечення авіаційної галузі України та його відповідність міжнародним актам і вимогам ICAO, EASA;
- охарактеризувати інституційну структуру та компетенції органів державного управління цивільною авіацією в Україні;
- провести порівняльний аналіз зарубіжних моделей управління авіаційною галуззю (ЄС, США, Туреччина) та визначити їхні переваги й можливості адаптації в Україні;
- визначити роль міжнародних організацій (ICAO, EASA, IATA) у формуванні авіаційної політики та їх вплив на національне регулювання;
- оцінити сучасний стан і ключові проблеми державної політики України у сфері цивільної авіації;
- розробити напрями вдосконалення системи управління цивільною авіацією України з урахуванням міжнародних вимог та умов післявоєнного відновлення;
- обґрунтувати інструменти адаптації європейських стандартів у національне авіаційне законодавство.
Об’єкт дослідження ‒ процес державного управління цивільною авіацією України в умовах інтеграції до європейського та глобального авіаційного авіаційного простору.
Предметом дослідження є механізми, принципи, інституційні моделі, нормативно-правові засади та інструменти вдосконалення державної політики у сфері цивільної авіації України з урахуванням вимог ICAO, EASA та інших міжнародних організацій.
Для досягнення мети кваліфікаційної роботи було використано комплекс взаємодоповнюючих методів наукового пізнання. Теоретичну основу становили аналіз і синтез, які застосовувалися для узагальнення наукових підходів до державного управління авіаційною галуззю та вивчення міжнародних нормативних документів ICAO, EASA та інших організацій. Порівняльний метод використовувався для зіставлення української моделі регулювання з підходами ЄС, США та Туреччини, що дозволило визначити спільні риси та відмінності. Системний підхід забезпечив комплексне бачення інституційної структури галузі та взаємодії її елементів. Метод структурно-функціонального аналізу дав змогу оцінити функції органів державного управління в авіації та їх ефективність. Для виявлення актуальних проблем і перспектив розвитку застосовано метод експертної оцінки, аналіз галузевих документів та статистичних матеріалів. У сукупності ці методи забезпечили всебічний і науково обґрунтований характер проведеного дослідження.
Наукова новизна роботи полягає у комплексному теоретико-методологічному обґрунтуванні підходів до вдосконалення державної політики України у сфері цивільної авіації, що здійснено на основі порівняльного аналізу моделей управління ЄС, США та Туреччини, а також систематизації ролі міжнародних організацій у формуванні глобальних авіаційних стандартів. Уперше на основі інтегрованого підходу визначено сукупність інституційних, нормативних та організаційно-технічних чинників, які визначають можливості адаптації України до європейських вимог у сфері авіаційної безпеки та регулювання.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані у діяльності органів державної влади, відповідальних за формування авіаційної політики, зокрема Державної авіаційної служби України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури та інших структур, що здійснюють регуляторні й координаційні функції в авіаційній сфері. Сформовані у роботі рекомендації можуть бути застосовані для удосконалення нормативно-правової бази, адаптації стандартів EASA та ICAO, підготовки планів модернізації аеронавігаційної та аеропортової інфраструктури, а також для розроблення стратегічних документів щодо повоєнного відновлення галузі.
Структура кваліфікаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (84 найменування), 1 додатку, 8 таблиць, 2 рисунки. Загальний обсяг кваліфікаційної роботи становить 100 сторінок (основного тексту − 88).
Відгуки
Відгуків немає, поки що.